Той, хто танцює Бариню

Той, хто танцює бариню,
поверни нам загиблих,
щоб з посмішками безхмарними
піднялися з могили,
щоб наша земля свята
очистилася від мін,
а знищені міста
повстали з руїн,
щоб подорослівші діти
згадали, що таке гра,
щоб болем серця прошиті
загоїлись після ран...
Той, хто танцює бариню,
час настав каяття -
хрещення Божою карою,
поверни нам життя!

Любити словом

Світлина українського воїна,
який читає книгу Тімоті Снайдера в окопі
на Донеччині, облетіла увесь світ...

              «...бо словом можна любити»
                   Юрій Іздрик «Молитва»

Трепітно книги складали
на приміському вокзалі,
самотній тепер перон...
Їдуть до наших героїв
Борхес, Ремарк і Снайдер -
всі вони поруч з нами
в битві за чисте небо,
їдуть тому що треба,
тому що це надважливо,
тому що це наджахливо,
коли помирають діти,
коли засихають квіти,
коли вже немає сліз,
коли вже немає слів...
Їдуть в купе на фронт
Хемінгуей і Франко...
Будуть у мерзлих окопах
до віковічного скону
словом, як автоматом,
наших бійців захищати,
стануть духовним заслоном,
будуть любити словом,
разом молитимуть Бога -
за перемогу...
за перемогу...
за перемогу...

Зоряні очі

Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
тільки живими і нескаліченими,

щоб діточок віддали нам скоріше,
їх матері напоїли теплом,
щоб одне одного бачили зриміше,
наче крізь збільшувальне скло,

щоб ми навчились прощати образи
враз припиняти чвари і склоки,
хамство рубати під корінь одразу -
адже життя надзвичайно коротке...

Гномик небесний ніби був поряд,
вмить розчинився у темряві ночі.
Ти відчуваєш магічний погляд -
зоряні...
зоряні...
зоряні очі.

МІСЯЧНА СОНАТА

Зорі, як срібне намисто,
що випромінюють магічну красу,
тихо стікають на місто,
що майже відійшло до сну, -
на вулиці, площі й сквери,
на візерунки карнизів,
що тануть, ніби хімери, -
донизу, донизу, донизу -
і на мої самотні тюльпани,
що на лавці, ніби із скла,
я залишаю для пані,
яка так і не прийшла,
але, колисаю надію,
продовжує свій тривалий рух,
сповнений спазму бездії,
вдаль - до моїх рук...

Тест

Війна - це тест на порядність.
Той, хто мовчить, - зрадник.
Він зраджує батька,
дружину,
землю,
мову,
країну.

Війна - це тест на надію,
на віру,
на біль,
на довіру,
на будь-яку, хай маленьку, дію
для перемоги й миру.

Війна - це тест на пам'ять
про наших святих загиблих...
Це той на душі камінь,
що з нами аж до могили.

Шолом алейхем!

Шолом-Алейхем (справжнє ім'я Соломон Рабинович) -
видатний єврейський письменник, основоположник
сучасної художньої літератури мовою їдиш.
Народився на Київщині. Жив і працював у Києві, Білій
Церкві, Львові... Помер у Нью-Йорку.
Шолом алейхем у перекладі - мир вам.


Пане Соломоне, шановний киянине,
хто розв'язав руки катам?
Ви бачите, що чинять сучасні Каїни?
Мир вам!

Пане Соломоне, шановний киянине,
скільки горя ще винести нам?
Ви бачите міста, ракетами спалені?
Мир вам!

Пане Соломоне, шановний киянине,
скільки ще сліз виплакати матерям?
Ви бачите тіла дітей розчавлені?
Мир нам!
Мир нам!
Мир нам!

Украина-Израиль: красное небо

И знаменитый еврейский писатель Шолом-Алейхем,
и выдающаяся государственная деятельница Израиля Голда Меир - киевляне.
И здесь слово «бывшие» вряд ли уместно...
Сегодня ракеты - в небе над Украиной.
Сегодня ракеты - в небе над Израилем...

Мои одноклассники, вы давно в Израиле...
Помните, как неистово в футбол играли?
Я был Пеле, а Игорь - Эйсебио...
Почему над нами красное небо?

Мои девчонки из музыкалки вечерней,
помните, как мы разгоняли Черни,
как плакали, когда получали неуд...
Почему над нами красное небо?

Шолом-Алейхем, уважаемый Соломон,
закончится ли страшный, как погром, сон?
Вы смеялись, когда уже и слез нету...
Почему над нами красное небо?

Прекрасная Голда - сумка с тетрадками, -
вы помните дом свой на Бессарабке,
как возвращались по первому снегу?..
Почему над нами красное небо?

Красными могут быть глаза от горя...
Красная кровь мальчишки-героя,
застывшего насмерть в позе нелепой...
Но никогда не быть красным - небу!

Алла Пугачова

Символ країни Алла,
зібравши Гаррі і Лізу,
п'ятами накивала,
відкривши заморські візи.

Цієї країни слава -
харизматична, залізна,
успішна, заможна, яскрава -
поклала гідність в валізу.

Тепер ця країна безсила -
вона залишИлась без Алли,
вона залишилась без символа...
Вона залишилась без слави.

                                                        © Ю.Гундарев
  
НАЧАЛО                                           НАЗАД                                             ВОЗВРАТ  

Предыдущие публикация и об авторе - РГ №9, №8, №5 2023, №6 2013г.