Шукаю тебе

Ти там, з вікна, не бачиш край
Землі, де я тебе шукаю.
Поклич мене, надію дай,
Лише цього я і чекаю.
Броджу по листю просто так
Осінньому. Дивлюся в небо.
Летять птахи всі і літак -
На південь! Як же туди треба
Мені! За гори, за ліси,
Можливо, у твою країну,
Країну дивної краси,
Ту, що так зветься - Україна!
Я не знайду тебе ніяк …
Але, я знаю, це - кохання.
Це пам'ять - поцілунку смак,
Твій погляд, посмішка, торкання.

             Нiяк не забути

Планета зупинитися не може,
Летить кудись одна, хоч поруч Сонце.
Не може світло погасити Боже
І світить кожен день в моє віконце.
Не може дощ у хмари йти, у небо,
Не може вітер без повітря бути.
І навіть я не можу, хоч і треба,
Тебе, солодкий мій, ніяк забути!

                Крила

Догорають сади...
Їх не бачу причини гасити.
Як не бачу причин
Так тужити за тим, що було.
Не потрібно мені
За минулим коханням хворіти,
І печалі нема,
Тільки втратила друге крило.

А без крил цих - ніяк!
Не зробити мені ані маху.
Я відстала від всіх -
Хай без мене летять до тепла!
Залишаюся я
Зимувати без докору, страху.
Тільки тугу свою
Бачу я - як вона розцвіла!

Надто пізно линяти
Я надумала і - не устигла!
Покрив пір'яний мій
Вже став листям осіннім осик.
А літати колись
Я уміла і дуже любила,
Лише зараз - ніяк,
Закінчилися сили усі.

Але вірю я - знов
Буде капання дзвінко звучати,
І натхнення прийде
Несподівано, мов уві сні.
Та зненацька почне
між лопатками щось заважати,
То розправляться знов
мої крила, щo білі як сніг.

Автор иллюстрации не известен

Весна разбудит вновь мечты,
Дремавшие в сугробах.
И снова вместе я и ты -
Опять любовь до гроба!
С утра блины, душистый чай -
Тепло родного дома.
И поцелуй твой невзначай...
Мне это так знакомо!

 
           Ищу тебя

Ты из окна не видишь край
Земли, где я тебя ищу.
Но позови меня и дай
Надежду! Больше - не прошу!
Брожу по листьям взад-вперёд
Совсем одна. И долгим взглядом
Я провожаю самолёт
И птиц на юг. И мне так надо
Туда, за горы, за леса!
В твою страну хочу наивно.
Ту, что как дивчина-краса,
Ту, что зовётся Украиной!
Я не найду тебя никак…
Но знай - не будет память зыбкой!
Любви запомню сладкий знак:
Твой поцелуй, твой взгляд, улыбку.

            Никак не забыть

Остановиться мир, увы, не может.
Летят планеты, облетая Солнце.
Не может погасить светило Боже
И светит каждый день в моё оконце.
Не может дождь идти обратно в тучу,
Без воздуха не может ветер быть.
И даже мне тебя, мой сладкий лучик.
Никак не получается забыть!

                   Крылья